Прочитаний :  273
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Безсиле холодне сонце..."
Безсиле холодне сонце
Бороло повстану тьму...
Кому розгадати сон цей,
Позбутись біди кому?
Вужами, як чахлі сквирі,
Сухий плазував туман.
І, зріючи, ярий вирій
Скликав не моїх краян.
Просторів порожні борті
Благали снажних медів.
Прасмерти росли когорти,
А я, як дитя, радів.
Моя починалась мрія,
Буяли мої слова.
Плеканна віками дія
Гула, немов перезва.
Не сон процвітав, а клуби
Підводив кончини цвіт,
Щоб з лона старої згуби
Новий народився світ.
|
|
