Прочитаний :  154
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БУНТ
Чорне море, сатанинське море!
Бурунить, розбурене, суворе, -
Не знайти, де сонце, де причал.
Тільки чайка білу бризку боре,
Тільки він, як сивий адмірал,
Оглядає збутнявілий вал.
Виє море, дике і бездонне.
Надовкола - хвилі чи скирти?
Гасне радість і надія тоне,
І не знати, як перепливти,
Як із тебе вирватись, полоне,
До Одеси - крайньої мети.
"Баста, хлопці! Хай самого носить!
Гада - в воду! І назад - у порт.
Чуєш? Вирячив баньки, як чорт.
Зупиняй, кажу! Проклятий! Досить!
Ще свинцю душа твоя попросить,
Як гунеш за корабельний борт".
"Що нам, - другий, - що нам з того дива,
Що над морем б'ється бунтівливо
Жовто-синій... Ми ж не без ума.
Зупиняй, кажу! Вже ліпше - нива,
Хліб-окраєць, ніж така тюрма.
Співчуття ніякого нема!"
"Годі! - третій зморено чалапа, -
Досить, хлопці! Повертай стерно!
Що? Залізом прикипіла лапа?
Спробуй не послухати! Все 'дно,
Як учора ситого кацапа,
Осетрам попудимо на дно".
"Рідне братерство! Ви ж мене обрали,
Шанували, наче адмірала..." -
І вказівця лучив на курок.
Гей, ти, куле! Тонко проспівала,
Як чаїний голос-голосок,
І вп'ялася першому в висок.
Віща куля... Чорноморське браття
Загуло, роздмухане багаття,
Розтеклося - мов гроза пройшла.
Пінить море хвиль вихрасте шмаття,
І збунтованих морців тіла
Покриває збунтявіла мла.
"Вірне братство! Українська доля -
Не сліпців над лірами виття,
Не в саду хатина коло поля;
Наша доля - збурене биття:
Шлях до моря, де витає воля,
Шлях - у світ, де славне майбуття".
І, валам розкраюючи гриви,
До Одеси - крайньої мети -
Владно пробиваються, щасливі,
Бурунами здружені брати,
Що на море проміняли ниви
І на шторми - затишні хати.
1947
|
|
