Прочитаний :  242
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГОЛОД 47-го РОКУ
На широкім тапчані було місця мало -
Мама хрестом лежала...
Жебрак - із сусіднього села сивий дід Хомко -
На порозі хрестився довго,
Наче із себе малював Бога...
Аж потім, замість "Допоможіть - чим ваша ласка",
Скаже: - Діти, рятуйте маму. -
Із своєї торбини вийняв дві картоплини і порадив словом:
- Обкладіть маму листям бузиновим -
Бузина витягне вогонь із тіла. -
І ми послухали - горобцями на кущ бузини налетіли.
Ту кожну гілочку до тіла:
До рук, до ніг, до грудей матері
Прикладали діти.
Так померлому у труну кладуть квіти...
До мами тулились листочками діти...
У хаті купа зеленого листя лежала.
Листя важко дихало, стогнало...
- О Боже, - сусідка з порога, -
І страху, і сліз очі повні, -
Принесла окраєць хліба, мов горобчика у долоні...
Окраєць біля мами поклала, води нагріла.
Теплою водою мамі очі вмила.
Сусідка на пальцях по хаті ходила.
Вона і двері за собою тихо зачинить.
І мама покаже на хліб очима:
- Діти, розділіть між собою... -
І настала важка тиша, замішана із бідою.
Було в хаті сумно-тихо, було в хаті порожньо-голо...
Маленькі діти... Розпухла мати...
І в усі вікна дивився голод.
|
|
