Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 20
Пошук

Перевірка розміру




Чупринка Григорій

Прочитаний : 662


Творчість | Біографія | Критика

В ГАЮ

Той — мудрець, чиї завжди свободнії
Над землею вітають думки,
Для кого дишуть камні холоднії,
З ким говорять квітки і струмки.

Бодлер


І

—  Гей,  гаю  зелений,
Чи  є  в  твоїй  пущі  живий  чоловік?
Озвись  хто  на  поклик  мій  гучно-шалений,
Подай  відповідний  бадьорий  свій  крик.

Чи  тільки  один  я  самітно  блукаю
Між  сосен  високих  і  пишних  дубів,
Тоді  як  од  людського  ґвалту  тікаю,
Од  пут  і  кайданів  покірних  рабів!

Як  дуже  обридне  сумне  нарікання
Моїх  обезсилених  темних  братів,
І  праця  селян,  і  довічне  страждання,
І  торг  невсипущих  гучних  городів.

То  тиша  й  самотність  зеленого  гаю
Миліші  мені  од  шумливого  краю.

ІІ

Як  тільки  промовив  я  там  на  узліссі
Свій  поклик  до  гаю,  зітхнувши  грудьми,
Мій  голос  далеко  луною  пронісся
В  гаю  таємничім,  не  вчутий  людьми.

Неначе  той  голос  з  шумливого  місця
Разливо  прилинув  з  гучної  юрби
І  вмер,  здивувавши  і  квіти,  і  листя,
І  сосни  високі,  і  пишні  дуби.

Неначе  в  якім  зачарованім  крузі,
В  таємнім  мешканні  незнаних  творінь,
Все  знову  затихло  навколо,  як  в  усі,
І  все  обгорнула  довічняя  тінь.

З  природою  в  тиші  такій  таємничій
Зливається  розум  і  дух  чоловічий.

III

Нас  вабить  до  себе  природа  велична,
Як  мати  своїх  нерозумних  дітей,
Та  тільки  не  швидко  краса  її  вічна
Захопить  бентежних,  шумливих  людей,

Бо,  сліпо  нещасні  і  сліпо  щасливі,
Вони  ще  не  можуть  краси  зрозуміть,
Для  їх  приємніші  місця  полохливі,
Де  пеклом  життя  їх  кипить  і  шумить,

Щасливі  ж,  природо,  ті  вільні  мешканці,
Що  тільки  знаходять  розвагу  в  тобі:
Вони  твої  діти,  щасливі  обранці,
Ти  мати  їм  в  щасті  і  мати  в  журбі  —

І  гімн  тобі  вільний  од  віку  й  до  віка
Не  стихне  ніколи  в  устах  чоловіка.    
 
1909  


Нові твори