Прочитаний :  196
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"За далеким серпанковим пругом..."
За далким серпанковим пругом,
Де шляхи обірвуться земні,
Хто був недругом, хто був другом
Стане байдуже, певно, мені.
І людське моє повнокров’я,
І складне моє, і просте
Не зневагою і любов’ю,
А травичкою проросте.
Мабуть, в цьому і є розбіжність
Поміж мною живим і тим...
З мене вихлюпне тільки ніжність
Весняним різнотрав’ям густим.
І збиратимуть з мене бджоли
Життєдайну, медвяну пергу...
Перед гарним на світі - ніколи
Я уже не зостанусь в боргу.
Тільки жаль, що життя моє пройде,
І на свіжий, нетоптаний ряст
Недобиті негідник і пройда
Нанесуть ще підборами грязь.
А поки що збирайтеся в тічку,
Жальте, тюкайте, вийте свищем.
Та затямте: я ще не травичка,
А поки що людина іще.
Я вас ще запишу на скрижалі!
І не просто слова, а ножі -
Непідкупні, крицеві, безжальні -
Проростають з моєї душі.
|
|
