Воскресенію Христову. Из сего зерна: О! о! БЂжите на горы! (Захарія). Востани, спяй! Покой даст бог на горЂ сей (Исаіа).
Объяли вкруг мя раны смертоносны;
Адовы бЂды обойшли несносны;
Найде страх и тма. Ах година люта!
Злая минута!
Бодет утробу терн болЂзни твердый;
Скорбна душа мнЂ, скорбна даже к смерти.
Ах, кто мя от сего часа избавит!
Кто мя исправит?
Так африканскій страждет елень скорый;
Он птиц быстрЂе пить спЂшит на горы,
А жажда жжет внутрь, насыщенна гадом
И всяким ядом.
Я на Голгофу поскорю поспЂю;
Там висит врач мой меж двою злодЂю.
Се Іоанн здЂ при крестЂ рыдает!
Крест лобызает.
О Іисусе! О моя отрадо!
ЗдЂ ли живеши? О страдалцев радость!
Даждь спасительну мнЂ цЂльбу в сей страсти,
Не даждь вЂк пасти.
...страждет елень скорый. — І в піснях, і в філософських діалогах Сковорода неодноразово звертається до образу оленя, що «нажравшись змей, скачет на горы к чистым источникам».
Алегорично-символічне витлумачення оленя сягає в сиву давнину. В світосприйманні язичництва, в міфах, а потім і в християнстві він був символом різноманітних моральних уявлень та понять. Так, у народній дохристиянській свідомості він символізував сонячне божество.
В Біблії він іноді вважався символом Христа. Улюбленим образом він був також у візантійських мініатюрах та житіях святих. Таке уявлення поширилося і закріпилося у Середньовіччі як у писемній літературі, так і в народній творчості.
(див.: Н. Сумцов. Культурные переживання. Олень в произведенийх народной словесности и искусства. «Киевская старина», 1889, січень).
515
