Прочитаний :  166
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Повсідались біля ватри..."
Повсідались біля ватри,
Сушим одяг, грієм ноги
І уточнюєм на завтра
В чабанів стежки-дороги.
А вони ж - немов опришки,
В позах вільних і недбалих, -
Мов живий малюнок з книжки, -
Як за Довбуша бувало.
Тільки кожний з нас помітив -
Стали люди менш суворі,
Як згадали ми про квіти,
Що ростуть на Чорногорі.
Посміхаюся у вуса,
А безвусі - щиро й тепло:
Чи не так воно буває і в житті,
Тягне вас у саме пекло?
Плай покажем, нам не шкода,
Якщо простір милий оку,
Ми ж, гуцули, звикли зроду
До смеріччя, до потоку
І до кавер Чорногори,
Що, бува, і влітку студить...
А тим часом теплим зором
Вівчарі блукати будуть,
Повідаючи усе це,
По верхах, де грому гули,
Бо навік в гаряче серце
"Пекло гір" взяли гуцули!
|
|
