Прочитаний :  359
|
Творчість |
Біографія |
Критика
12. ФРОНТОВИКИ
М. і М.
Їх здружила минула війна,
Повінчав гордий стяг під зорею.
Він - колишній комбат. А вона -
Санінструктор його батареї.
...Як приїхав на взвод лейтенант, -
Де ж тут будеш байдужим, до біса?
Майже вся батарея - з дівчат,
І між них - симпатична Меніса.
Бойова веселунка така,
А вуста - вони дихають жарко...
Що ж береш ти в полон юнака,
Темноока зваблива татарко?
Засигналило серце: вона! -
І весняна захлюпала повінь...
Та підступним кощеєм війна
Слала бомби на квітку любові.
Цілив з неба важкий кулемет
В стебельце нерозкритої квітки, -
Ніби в той стратегічний об'єкт,
Що його боронили зенітки.
Все було у поході труднім:
Поруч десь - костомаха триклята
І дволикий отой анонім,
Що доносив не раз на комбата.
Мов, яка це любов? - Сурогат!
Все це - проза, окопна і груба:
І нелюбий тій дівці комбат,
І комбатові дівка нелюба.
Та й до того ж в годину сумну
Не кохать - воювать випадає...
А подружжя згадає війну -
І любов свою першу згадає.
І літа найдорожчі свої -
Що їм, чесним, до наклепу того?..
А ще сняться подружжю бої
На порозі життя молодого.
Сняться хлопці у касках стальних
І в шинелях солдатських - дівчата...
Батарея приходить до них -
І стає у любові на чатах.
|
|
