в нас не здолати звичку до життя
але вичерпна віра що минає
її ми не плекали до пуття
а доля зла - вона не обирає
неначе знає все заздалегідь
у луках снів торуючи дорогу
де ми ховаємося всі від лихоліть
вночі псалми співаючи Дажбогу
такі от звичаї така не хитра суть
хто вірить снам той досягне узбіччя
вселенського буття щоб знов напнуть
його рядном на хрест середньовіччя
щоб трапилась одвічна дивина
відволікаючі надію на спасіння
в краях де серед снів стоїть стіна
нас розділяючи на різні покоління
201022
