Холодом розквітли абрикоси,
обсипались дощі рожево – білі…
Вдягнулось небо в юну просинь,
мої весни постаріли
і летять змарнілими птахами,
об дні збивають білі крила…
Я тратив весни ці роками,
як же їх душа моя любила…
Зітліло листя у багаттях,
уже нічого, попіл й тиша…
Підбілені дерева й стара хата,
це все, що у мені лишилось…
