Бідна, рідна, обдурена.
Бідна, рідна, зажурена.
Тихо схлипує бандура
І бреде народ похмурий.
Земле, добра і мрійлива,
Ой чого ж ти нещаслива?
І прекрасна й сонцелика,
Чом біда твоя велика?
Чому огортає туга
Від брехні і від наруги?
Чому спокій вже й не сниться
І сумна вода в криниці?
Враз почувся голос віщий:
«Будьте ви до Правди ближчі.
Постулати в нас єдині –
Богові служить й Вкраїні».
