Йду перипетіями бажань
До своєї мрії крізь буденність,
У вінку терновім зі страждань
Проростає квітами блаженність.
Щастя віднайде лиш та душа,
Що пізнала справжній біль і муки,
Діамант знайде у споришах
Той, хто знав в житті ціну розлуки.
Той, хто щиро й віддано кохав,
Вміє берегти своє кохання,
Той, хто рідне і святе втрачав,
Кожну мить цінує, як останню.
Все життя – намисто із подій,
Намистини білі є і чорні,
Ними встелений наш шлях до мрій,
Шлях до сонця крізь дощі холодні.
Хай не мучить серденько печаль,
Мрію бережу, немов молитву,
Щоб не згасла радості свіча,
Щоб душа була, як янгол, світла.
Через терни до зірок... 
