Дівчинка на гойдалці скрипучій
Розтинає ночі органзу!
І зірок побря́зкачі* лискучі
Пригинають небо, мов лозу.
Дівчинка підошвами лоскоче
Вишитий сузір’ями велюр!
Місяць-кіт примружив сонні очі,
І приліг на хмарці від кутюр.
Поведе хвостом, як опахалом –
І дмухне лелітками в пітьму,
Зблисне оком жовтим, як опалом –
І траву оберне в бахрому.
На його нашийнику зі шкіри
Мерехтить в оправі адуляр
І холодних відлисків рапіри
Розрізають поволоку хмар.
А внизу, на гойдалці крилатій,
Під шатром нічного полотна,
Сновидінь метелики строкаті
З рукава витрушує весна.
*Побрязкачі (застаріле) – монети.
Надзвичайно гарний і стильний вірш - справжній «от кутюр» (від французького "Haute couture"-високе шиття, висока мода).
В обране!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Вікторе, дякую сердечно! Рада, що вірш припав Вам до душі! Виходить, правильно мало б звучати "от кутюр"? Хоча, в народі чомусь часто вживають "від кутюр"... Рада Вашому приємному візиту!