|
Глава 5
Сльози, крики, нічні істерики – все це, як я думала, вже в минулому. Але це неправда, це лише те, у що я хотіла вірити. Я і досі підвладна йому: варто йому лише заглянути у мої зіниці. Я сто разів задавалась питанням: Ну невже це ніколи не закінчиться?
Але я і досі не знаю відповіді. Чим…..Чим він мене так покорив, що ніяк не можна вибратися з його полону? Ні один хлопець ніколи так на мене не дивився і не викликав таких емоцій як Тарас. Але це мене зовсім не тішить.. Було б набагато краще, якби ми так ніколи і не зустрілися, але моя доля чомусь вважає по-іншому. Мені так не хочеться вірити, що я народжена лише для страждань, але чомусь з кожним днем я переконуюсь в протилежному все більше і більше.
Можливо, мене тяк тягне до нього, тому що нам не можна бути разом і цій любові ніколи не судилося стати реальністю. Але чому? Чому я так повинна страждати через цього нікчемного покидька для якого мої почуття – це пустий звук. Зараз мені так хочеться впасти просто в глибоку кому, а,коли я проснусь, щоб це все виявилось просто буденним кошмаром.
- Наталь, ми на річку. Ти вже готова? – почувся голос Міші.
- Я вже готова. Можемо їхати.
- Вуаля. Яка ти красотка. Цей купальник на тобі сидить просто супер. Ти в ньому справжня цукерочка.
- Міша, не мели дурниць. Просто вдало підібраний колір.
- Для Тараса нарядилася? – єхидно промовив Сергій.
- А можна просто в цілковитій тиші поїхати на річку.
- Йойой які ми сьогодні колючі.
- Я, здається, вже попросила.
- Ну…ну. Ти не зможеш все життя скривати свої почуття до нього.
Я просто вже кипіла від злості, і якась ніби мишка гризла мою душу із середини. Я й сама добре знала, що поряд з Тарасом мені важко себе контролювати.
- Уххх народу багато,- радісно оголосив Мишко.
- І дівчат не мало,- задоволено потер руки Сергій.
- О Наталь, дивись і твій Філ тут.
- Він не мій. Ви нарешті це колись собі затямите чи ні.
- Йди…йди у водичку. Попроси нехай він тобі зробить розслабляючий масаж. Він це добре вміє. Правда?
Я більше нічого не стала говорити. Всеодно мої коментарі спровокували їх би ще більше. Умм..нарешті розслаблюсь.
Я лягла на воду і просто закрила очі. Мені зараз так хотілося звільнитися від всіх своїх дурацьких і набридливих помислів. Якби ж вода могла забрати із собою всі мої болі і страждання.
- Ей, красотка, обережніше, а то обпечешся,- почувся насмішкуватий і знайомий голос.
Я чуть не захлибнулась від несподіванки, я й справді врізалась в чиєсь тіло, і навіть не помітила цього. Я відкрила очі і переді мною представ ще один наглий козел(тобото найкращий друг Тараса), в якого в очах так і скакали безсоромні іскорки.
- Ти така сексуальна, коли спиш.
Мені просто відняло мову.
- Що ти маєш на увазі? – якомога спокійніше запитала я.
- А ти ніби сама не знаєш? В Тарасових обіймах ти виглядала такою невинною, що я сама би з радістю тебе з’їв.
Від злості і огиди мені просто зірвало дах. Я тут же кинулась до берега.
- Ей нути чого втікла, лапуля? – десь віддалено я ще почула його репліку.
Швидким поглядом знайшовши Філа я тут же кинулась до нього.
- Треба поговорити, - вже майже нервовим тоном заявила я йому.
- Хочете обсудити свою романтичну і пристрасну ніч,- насмішкувато провив Віталік (один із компанії Тараса).
- Тарас, що це все означає? Що це за коментарі говорять мені твої друзі.
- Наталь, я зараз все поясню, - я відчула нотки розгубленості у його голосі.
- Та навіщо їй твої пояснення. Давай клади її на траву і повторіть знову усі гарячі сцени.
- Козел, безжальна тварина, ненаситний бик,- я просто кинулась з кулаками на нього, але він перехопив удар.
- Все не так як ти думаєш, - почав він оправдовуватися.
- Та годі Філ. Ми на фотці все прекрасно бачили. Скажи їй нехай не розігрує зараз невинність.
- Яка ще фотка? – я просто кричала, і мені було все одно, що мої слова чули по сторонні люди, і навіть діти.
- Як яка? А ти їй що нічого не показував?
- Я..Я….Я, - Тарасові навіть не було як оправдатися.
- Ти просто нікчемна шмара і тупа скотина, - і тут я усієї сили і злості, що просто вирувала зараз у мені, заліпила йому ляпас просто у лице. Від мого удару він зразу спіймався за щоку, яка так і пашіла. Потім випрямився і глянув мені просто в очі, так ніби заглянув прямо вдушу. Цей погляд був сповнений люті і відчуття провини, беззахисності і злості, кохання і ненависті.
Я не стала очікувати на бурні коментарі та овації, а натягнувши шорти і майку просто на мокрий купальник, і щодуху помчала в ліс, щоб нарешті дати волю своїм емоціям і сльозам.
ID:
518135
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.08.2014 21:58:42
© дата внесення змiн: 18.08.2014 21:58:42
автор: veselka
Вкажіть причину вашої скарги
|
