Давно раби глибоких почуттів
коханці доль усепереч законам,
немає правил, рамок - поготів
на поприщі кохання полігонах...
Немає миру де іде війна,
хоч холод душ відштовхує окопом -
ще дасть дурманом опій від вина
І нарокманом робить з кожним роком...
Згорну в свої уявні крила
шляхом ілюзій поведу за руку,
на небесах не знайдено мірила,
щоб визначить кохання силу звуку.
Покажу барви змішані сльозами
від радості яскравих кольорів,
і світ життя усіяний зірками
загублений між чотирьох вітрів.
Відкрию синій колір неба
відбитий у морськім аквамарині,
і якщо виникне така потреба
сховаю враз у білизні хмарини...
коханці часу....Побратими миті,
захована у маятник любов
гріхи іще росою не омиті,
а висках пульсує з пари кров...
А доля бавиться немов у тетріс нами,
ладнає блоки, щоб перемогти
та скільки їх не викладай рядками,
пориви серця їм не замести....
