Соняшник
А він їй соняшник,
А він їй сонячно,
А він їй сонячним зайчиком хлопець.
А він їй з жовтими,
А він їй з ясними,
А він їй квіти яскраві в волосся.
А вона карими,
Очима темними
Йому у душу тихенько всміхається.
А він радіє,
А він не знає,
Що з ним лиш дружить, його не кохає.
Вона не винна ж бо,
Бо не накажеш так,
Щоби кохалося, кого схочеться.
А її серце так,
Не до яскравого,
А до зернистого серце тріпочеться.
А той зернистий-то
Її не бачить він,
Із солов'їною стежками ходить.
Бо не буває так,
Щоби кохалося,
Кого не серцем, а мізками хочеться.
І той зернистий-то
Кохання має.
І нащо хтось йому інший у серці?
А та хорошая
Зі світлим хлопчиком...
А він їй соняшник у волосся...
