Життя гіркого повну чашу
Я буду пити сам до дна,
І не залаюсь в матір вашу,
Бо ні при чому тут вона,
Що вкрай нахабні, ненаситні
З’явились ви на Божий світ,
Що прапори жовто – блакитні
Для вас лиш ширма двадцять літ.
Не плакать хочу—а радіти,
Не плазувати—а летіть,
Де ж ви, Вітчизни чесні діти?
Ви Україну захистіть.
Вона так мучилась, страждала,
Її життя—важка пітьма.
Ти вільна, ненько, вільна стала,
А щастя в бідної нема.
Немає щастя, нема долі,
Повітря-- волі молодій,
Лиш страшно вітер виє в полі,
Колючий вітер – буревій.
Та за вишневими садками
Усе мовчить, усе німе.
Так хто ж нежадними руками
Тебе, о нене, обійме?
І поведе у світ широкий,
І підійме у славну вись?
Твій сон нестерпний, сон глибокий!
Молю тебе! Проснись!Проснись!
