Де ви? Де ви? Вас не чути,
Кривоноси, Гонти славні.
Кожен прагне обманути,
Свій народ в дугу зігнути
І посісти місце в клані.
Мені так шкода тих падлюк
Одітих в шкіру нову модну.
Де ти? Де ти, Кармелюк?
Вже народ стомивсь від мук,
Гідність вкрадено народну.
Крикне хтось : «Ану тихіше!
Розійшовся, зовсім, вкрай.
Он розумник, бачиш,,пише:
Все в нас клас, хороше лише,
Не життя, а сущий рай.
Ти б згадав ще Пугачова,
Спартака із давнини…»
От тоді б еліта нова,
Українська безтолкова
Враз наклала б у штани.
Знову б світ тоді сміявся,
Взрів оказію нову,
Як недавно реготався,
Коли кожен клан змагався
За гетьманську булаву.
Нею ж зручно так махати:
Круть - уліво, вправо - круть.
Що Вітчизна, рідна мати?
Стерпить все – їй не звикати -
Драли ті, хай ці деруть.
А ти терпи, молись, забудеш.
А як згадаєш, то прощай.
Ти промовчиш, ти не осудиш.
За це у рай найпершим будеш,
Не у земний, в небесний рай.
