розрізана на стрічки шкіра
перезає очні яблука
оленів
обтицяний клювами
витертих спогадів
завтра
буду
будити
ватру
завтра
буду будити
струнами
різати простір
завтра
мантра
лікті
вигупують ритм
життєствердно
твердну
у формі
зникомості
залишися
в цій невагомості
правила потім
а поки
витри цей
зорепад
розклади
нас печерних і давніх
в сліди
обвітрені спіральні діри
заповзають у
жмені
обнизані тугами
мертвих
завтра