На узліссі дуб високий,
На тім дубі лист сухий,
А навколо сніг глибокий,
В небі місяць молодий.
Зимно, тихо тіні бродять,
Спить спокійно древній дуб,
Зорі в небі хороводять,
Дим стовпом стоїть із труб.
Трохи далі видно хутір
І замерзлий білий став,
В цих краях, що призабуті,
Залізняк селян збирав.
Разом з Гонтою святили
Колії ножі свої,
Україну боронили
І всі вольності її.
Тут Тарас ходив ярами,
Слухав думи кобзарів,
Прославляючи віршами
Відчайдушних коліїв.
Нині тихо, дуб величний
Взимку спить і бачить сни
Про часи для нас незвичні,
Ми вже інші, ніж вони.
Що нам прадіди преславні,
Що за волю полягли,
Й ті часи такі прадавні,
Нам до них нема коли.
Нам би пляшку під тим дубом
Разом з другом роздушить,
Ще і фотку мати любо
Про приємну п`яну мить.
31.01.05.
