Та я ж тебе уже забула!
Так непомітно збігли місяці́,
і голос твій давно не чула,
твій образ утонув в імлі
Спокійна наче зовсім стала,
нервово не рахую днів,
і не тривожусь тим, чи мала б
мовчати чи сказати кілька слів
Я зві́сток жодних не чекаю
і не цікавлюсь, де є зараз ти,
і твоїх рис в обличчях не шукаю,
бо ж серцю наказала: "Відпусти!"
Забула? Чи забути намагаюсь?
Ти знов з'являвся в моїм сні
Від спогадів я не сховаюсь,
хоч ти - туманний контур вдалині
