Ніч темна і таємнича,
лиш сяйво зір холодних іскриться,
безкрає неба полотно,
безглузде думок і фантазій кіно
Казки́ розказує вітер,
які назбирав у мандрах по світу:
про вічне кохання, ніжності море,
безмежні, далекі, уявні просто́ри
В вікно заглядає місяць...
Блідий, мовчазний - усім він світить,
він бачить наші страждання,
знає приховані серця бажання
У двері стукає тиша
і на частинки свідомість кри́шить,
підштовхує у невагомість,
дарує ілюзію дивну натомість
Химерно і трохи лячно,
у тінях нічних все так неоднозначно
Зага́дкою дихає спокій -
насправді оманливий, хоч і глибокий
