Мов інкрустації із неба
Злітаються вірші до тебе.
Мов кришталеві блискітки
Маленькі вірші-іскорки.
На голубі поля-сторінки
Сідають віршики-хвилинки.
***
Зловтішне марево-пора,
Ніч безголоса у полоні думки.
У неприступності звеличена гора,
Де Бог ховає обладунки.
І щит, і меч, і шлем
Надякісної сталі;
Гартовані вогнем
Надміцності деталі.
***
Знецінились слова людські,
Словеса Божі – камінь, криця.
Людські слова – сухі піски,
А Божі – то жива криниця.
Криниця Божої душі –
Невичерпана і животворяща.
Єдина у Своїй красі,
У вічності – непреходяща!
***
Підносить Бог на висоту духовну
Людину – творення Своє.
Орлині крила додає
І долю, благодаттю повну.
Безцінний дар не занедбай,
Зумій цим даром скористатись.
Про вічності високий статус
Земним життям своїм подбай!
***
О, це бездонне джерело
Видобутку слів моїх!
Його піском не занесло
У куряві століть.
Не занесло, й не занесе.
Воно любов’ю серця
Наповнене по вінця.
***
Знову просяться СЛОВА:
– Випусти нас, голова!
Хай солоденькі вуста
Нам відкриють ворота.
Вийдемо у білий світ,
Нас тобі тримать не слід.
Ми для того народились,
Щоб у мові пригодитись.
Не тримай нас голова,
Ми тобі не половА!
***
Моя душа, як свіжозорана рілля,
Яку Господь з любов’ю засіває;
Неначе дерева розложисте гілля –
Зароджує прещедрим урожаєм.
Я з радістю у Твої руки віддаюсь,
Надіюсь, що посіяне зросте.
У щирості сердечній помолюсь –
Тобі дарую почуття святе.
Бодай два слова Господу скажу
В любові і благоговінні.
Не нарікаючи, не покажу
Знесилення в терпінні.
***
Слова – то довгі думки-ниті,
Вони тоненьким шовком шиті.
Слова нанизую, мов перли.
Слова – то сходи на Говерлу –
Вершину Божої гори.
Мені б туди ще до пори.
Туди мені ще до пори,
Дістатись Божої гори.
…………………………..
Кодована словами мова,
Із слова в слово ,
З слова в слово.
Та СЛОВО Боже треба знати,
Щоб ці слова розкодувати.
***
Для Тебе, Господи, пишу вірші.
Одержала від Тебе і Тобі дарую.
Вони квітують у душі.
Я ними світ віншую.
Я посилаю у віки,
У всесвіту безкрай-простори.
Моїх віршів гучні вінки,
Хай ними повниться житейське море
***
Яке це щастя БУТЬ щасливим в Бога!
Хіба якихось слів іще тут треба?!
Тут серце за себе саме говорить.
А свідок цьому – надвисоке небо.
Там, в надвисоких почуттях
Душа перебуває…
***
Не бійся Богу говорити про любов,
Бо це Його Любов’ю ти живеш.
Божественна Любов не має меж.
Не бійся Богу говорити про любов.
***
Бажаєш мудрості собі?
Шукай її у Бога.
Підкаже Він завжди тобі
Де пролягла дорога,
Якою забажав іти,
Яку пізнать бажаєш.
Благословенний в Бога ти, –
Знайдеш, чого шукаєш.
ID:
437247
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.07.2013 13:03:33
© дата внесення змiн: 14.07.2013 13:03:33
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|
