Липа п'яни́ть, манить-дурманить,
солодке і тепле повітря духмяне
Вечір літній... Удвох би гуляти,
в сутінках доторком пальці шукати
Під кронами лип, вільно-повільно
тонути і танути в ніжних обіймах
А літо ж уміє так чаклувати,
що хочеться знову і знов цілувати
Почути палке бажання-зізнання,
п'яніти уже не від лип - від кохання
У темряві просто разом стояти,
і в кожній клітинці любов відчувати
