*
З далеких закордонів і близьких
Нам дивляться у душу очі милі.
Ніде ви не побачите таких,
Як ті, що ностальгією зболілі.
*
Їх тисячі, а може більше ще
Журавок цих, що десь по закордонню.
Для когось закордон – це ігрище,
А тут – тур праці по безсонню.
*
Із давніх тягнеться давен
Цей журавлиний ключ понад світами.
І множиться в безмежності імен,
Що стали вже посестрами й братами.
*
Галина, Ольга, Мирослав,
Ірина, Ксеня і Богдана…
Хто в світ дорогу вам прослав?
Кровить у серці туга-рана.
*
Зоряно, Анно, Вірочко,
Оксано, Даріє, Нелюсю,
Іване, Юро, Ніночко –
За вас я Богу помолюся.
*
Наталю, Лесю, Катерино,
Світлано, Ігоре, Тарас…
Продовжується літ невпинно,
Вкраїно, не осуджуй нас.
*
Оленко, Даночко, Маріє,
Надійко, Людо, Юлечко…
Додому серце хоче, мліє –
Не радісна копієчка.
*
Орися, Віточка, Тамара,
Уляна, Валечко, Михась…
Ця долі усмішка, мов кара,
Їй безперечно удалась.
*
Тут всяке можна говорити
Про долю, про удачу…
Та, як без України жити.
Розлука – що то значить?
*
Не затихає ностальгія:
Туди… туди… додому…
У серце стукає надія,
Минаючи утому.
ID:
435601
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.07.2013 11:44:55
© дата внесення змiн: 06.07.2013 11:44:55
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|
