Загублю «Логін» та «Пароль»,
Немов мене зовсім не було,
Зіграв не саму кращу роль,
По своїй волі, не під «дулом».
Піду всміхатись по життю,
Думки сторонніх не збентежать,
Мовчанням серце обрамлю,
Пристойності зберігши межі.
В житті і так усе пройде,
Семне чи радісне, все згине,
Зів’яне жито золоте,
Замовкне пісня солов’їна .
Раз я для всіх двійний бемоль,
Двійним діезом вже не буду,
Загублю «Логін» та « Пароль»,
Мовчання випивши отруту.
