Десь там, на далекій планеті
Істоти розумні живуть,
В тарілці, а не у ракеті
Літають і шуму не чуть.
Їх Сонце на наше не схоже,
Їх вигляд для нас дивина,
Там жити ніхто з нас не зможе,
Бо доля для нас там сумна.
Та, мабуть, і справа у тому
Що відстань нам ще не здолать,
Що мову для нас не знайому
Не зможемо швидко пізнать.
Причина, що розвиток їхній
Це казка, це мрія для нас,
Для всіх на Землі нашій грішній
Ще довго не прийде цей час.
Нам треба мільйони ще років,
Щоб розум досяг висоти,
Набрався в можливості соків
Й полинув на зустріч в світи.
Та хочеться скорше узнати
А мо’ та істота нам друг
І можна там щось перейняти
Й пришвидшити розвитку рух.
Та нинішня влада не здібна
В майбутнє очолити рух,
Вона до каліки подібна,
На розум слабка і без рук.
04.01.13.
