Той грюкає виспидком у двері,
Все дозволено, в серце плюючи.
Другий кепкує з матері своєї,
На сусіда тінь наводить тішучись.
Часами твій рідний і найближчий,
В задоволенні, ставить підніжки.
За провини йому мстить не спіши,
Розірвані нитки, тугіж зв*яжи.
Гуляють на свободі почуття,
А пам*ять їх збирає по зернині.
Нема ціни пустим словам , і нині
Розкидане каміння час збирать.
Хто зна, чому так відбувається, що і близькі люди один одного цураються, і роблять хулу на сусіда. Одуматись би тільки, допоки є ще на це час. добре написали
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Господь стука в серця усіх,йому не кожен відкриває,як же тоді одумаються ті,хто просто серденька не має.Дякую!
Хто зна, чому так відбувається, що і близькі люди один одного цураються, і роблять хулу на сусіда. Одуматись би тільки, допоки є ще на це час. 
