До чого ж несміла нині весна.
Все криє себе під біло - хутряну
суть.
А зима все стоїть кам'яним обеліском,
Мов сама воздвига собі
п'єдестал.
Гарно бути любленою,
Коли маєш і ти кого
любити.
А коли ні,то лишається
Лиш дивуватись з
Несмілої нині весни.
