Ніколи не говори про Львів те, чого не знаєш,
Самотні стіни і будинки залишили інші нам,
Ті люди і не думали про нас, хоча і знали,
Але тепер їхнє життя дісталося прожити вам.
На вулицях чужі театри і чужі стоять будівлі,
Ще вчора до війни там дихали зовсім не так,
Білих із голубою кров’ю поміняли криси сірі,
Тепер вони цей глобус крутять у своїх руках.
Планета розіп’ята, в місті Львові не будують,
Вокзал старий неначе це палац багатіїв такий,
І Львівська опера, чому усі правди не чують,
Колона в центрі і Міцкевич там на ній чужий.
Який цей світ, хто кидає усі народи в прірву,
Будинки без історії, кому й навіщо вони є,
Багаті, бідні – я між них собі шукаю рівність,
Чи маємо сміливість, що обман цей розіб’є.
Моє життя на крадених дорогах суне шляхом,
Що знищили, де пам’ять про минуле що було?
Стіни, підлоги, стелі – у тумані заховали дахом,
Не знають як та і коли побудували все це хто.
11.02.2013
