Все заради цього ковтка.
Кавових зерен сміх
В каруселі.
Бовтають ніжками зорі,
Звісившись з краю чашки
Смикають смух золотого кота
Що випинає ліниво пузце
В небесній постелі…
Лабрадору синя безодня,
Втягує все без останку.
Облущує з неба обгортку,
Льодяником хрумкає дзвінко,
Прицмокує просто й любовно
Каву на ніч…
Шепочуться в чашці цукринки
З густим загадковим пилом,
Що можливо летів,
Долаючи космічні милі,
Щоб опинившись у цій площині
Віддати відоме.
Скрегочуть заслінки часу,
Видобувають на зовні вогонь,
Гнотик свічці тривожно кусає
Червонодзьобий птах….
Маряться ночі великі крила,
Ховається морок по-за кутках…
Тріпочуть завіси сну…
І знову солодкі вуста
Колисають чарівне слово…
Все заради цього ковтка
Любові…
24.01.2013 р.
