Ясне джерело напуває нам ніч,
Де кроки затихли і тіні облич
На мить виринають у спалахах слів,
Мене напувають краплини дощів…
Тихо шепоче холодна роса,
Обрій лоскоче іти до кінця,
Шовк під ногами торкає душі,
Нашими снами загорнені ми…
Тихої ночі торкання землі,
Листя тріпоче, згинає гілки
Подихом бурі на мить, тільки мить,
Сон у зажурі до ранку не спить…
Нас напувають водою надії,
Де кожна крапля солодка
І гріє серце моє, а твоє небуття,
Кожному різна потрібна вода…
20.02.2012
