Як сумно у моїй душі,
коли дощ плаче за вікном...
Спалю я в полум'ї вірші,
написані тобі густим пером....
І хай кричить у небі птах,
немов дитина у безодні...
Долаючи життєвий шлях
- тікаю у дощі холодні!
Я птахом підіймусь у небеса
Де вітер із дощем блукають......
П'янке вино, земна краса,
У світлих спогадах зникають......
Я птахом підіймусь у небеса!
Хоч я далеко,але я з тобою......
У траві в саду, тремтить моя сльоза,
В Ній Щастя поєдналося з журбою!
Як довго я тебе шукала,
На зниклих вулицях буття,
У цьому я житті впізнала,
обличчя із минулого життя!
В миттєвостях життя нового,
нас наздогнав розлуки час,
І полум'ям життя чужого
спалив усе, що було в нас!
Твій погляд не знайде мене!
Обійми не зігріють тіло!
Я знала , що любов мине,
НЕ довгим полум'ям вона горіло!
І серед попілу віршів,
Серед вугілля, що , горить,
Знайдеш ти все, чого хотів
А МОє серце птахом полетить!
