Дощем просякнута твоя земля
І сумом зваблена нічна імла
Бринить завісою важкого сну
І зілля вистигле я важко п’ю…
А сон безжалісний не обійме
І мучить марево всю ніч мене…
Коли ж ця ніч засне і ці думки,
Що так безжалісно ростуть в мені…
Неспокій зморений натомить зір
І мозок зболений наперекір
Гарячим стукотам пульсує біль,
І невідчепнії знов звідусіль…
Не чую я тебе, не говори,
Хай тільки стукоти живуть в мені…
28.06.2012
