То де ж Ти?
Коло прибережних вод
за Ирiєм
раптово зупинився?
А Час застиг,
засклiв пiском
разОм з Тобою...
То де ж Ти?
Дивний спiв
вечiрнiх хвиль
i сонячних заграв
менi Твоi думки
доносять.
Я ж поглядом
молЮсь...
I сню всю Твою Путь.
То де ж Ти?
Дорога в Небо
мiж хмарами
змiiться,
осяяна
Сварогом й Перуном.
За вранiшнiм туманом
увесь тутешнiй свiт.
I пальцем лиш
так легко здерти позолоту
з церковних бань
й багатих куполiв.
То де ж Ти?
Мене, ось, вiтер
напинає, мов вiтрило,
Здається, що не тут вже,
Ще мить- i полечу,
намочу ноги
у Всесвiтню Суть
I десь за обрiєм
вiдчую я Тебе...
То де ж Ти?
Долонею серцЯ
чужi торкаю,
малюючи думками виднокiл,
Збиваючи росу слIдом,
як i вiки томУ.
У кожнiй барвi
все ж Тебе шукаю,
У кожнiм коренi
й в зеленому листку...
То де ж Ти є?!
У прибережних водах
Ирiю
спочити захотiв...
