З палітри художника
Фарби втекли
І якось на хмарку
Забрались вони.
Та хмара на фарби
Почала бурчати:
«Ну як вам не соромно
З дому тікати.
Не можна самим
Малюкам мандрувати,
Напевно, давно вас
Почали шукати.
Мерщій повертайтесь!
Ховатись – не гоже.
Вернутись назад вам
Мій син допоможе.»
Послухав дощ хмару
І став накрапати.
Зробив він драбинки
Від неба до хати.
Почали втікачки
Додолу спускатись
І стали вони
У воді розчинятись.
74
Зрадів теплий дощик:
«Яким став я гарним –
Червоним, зеленим…
Таким різнобарвним».
Тут сонечко вийшло
Дощівкою вмитись
Й на диво незвичне
Почало дивитись.
Фарби з переляку
Спинились й засяли
І сім кольорів з них
Веселкою стали.
Ти зможеш на фарби ці
Й сам подивитись,
Як вдасться веселці
На небі з’явитись.
