Зблиском юних очей і свої почуття засвіти,
Пробуди їх од сну летаргійного в кілька століть.
Бо одна лиш така на далекі і ближні світи
У натхненні моєму зорею ясною стоїть.
Вчарувала давно, але кроку назустріч нема,
Жару слів схарапуджених досі від тебе не стрів.
І між нами пустеля - холодна, глуха і німа,
І в Амура відтак ні жаги, ні бажання, ні стріл...
Не дивилася ти в моє серце ніколи, а жаль:
Все у ньому для тебе, візьми його, - щиро прошу.
Нелюбов і байдужість - занадто гіркий урожай,
Але в ньому є ти, і я цим, як ніхто, дорожу...
27.03.2012
Вишукана, досконала лірика. Кожна жінка бажала б стати героїнею віршу... хоч він із сумними нотками. Це так важливо бути дорогою комусь попри всі негаразди.
