В незбагненній простоті своїй
Ластівка кружляє наді мною.
І вітер що лагідно віє,
І сонце що висить у космосі,
Теплими жовтими стрічками
Розмальовують
З'єднане коханням волосся
Хлопця і дівчини.
І ластівка швидким оком
Вдивляється у яскраву красу Київщини,
Вишукує краплі щастя,
Що утворюють океан любові.
Бачить ластівка все,
І забирає у мене шматок болю,
Який поспішаючи ніч несе
Разом із зірками
Та тихою луною.
