Червона кров
Зелених трав
Виливається на потемніле небо,
Яке стискає запалені брови
Сонця, що тоне у водограї
Тисячолітньої ночі, котра прокинулась втретє.
І хіба ми не бачили цього,
Хіба ми не були
Кров'ю, що зростає з землі,
Яка нічого не значить,
Якщо про неї забули
Ті, хто пливе на дірявому кораблі
Пам'яті
Та миті.