Дістає із багряного схову
Осінь лютню свою золоту
Перші па пожовтілого листу
Під рапсодію крапель дощу.
Чумакують насуплені хмари
За погоничів вирій птахів
Залишають бурштинові чари
Для розбещених люттю снігів.
Сповідається вітер тополі
У покуті за літні гріхи
І смиренно цілує долоні
Під рапсодію суму й туги.
́́́́
