ця ніч проковтнула нас двох
як риба наживку
а світанок увірвався несподівано швидко
і зжимав ці тіла воєдино
і трохи дивно бо ти не курила а тут
так багато диму
все пройде із часовим плином
хоча нам всерівно бо зараз є ми
і нічого у світі уже
не важливо
у наших словах завжди
безліч фальші і бруду
це все gucci і prada
нас тільки зовнішнє вабить
а от дитячої щирості в людях так мало
не вистачає їм лиш грама одного
для повного щастя
і так завжди
чогось не
головне не впасти і не пропасти у
завчасно розтавлених любовних пастках
бо ти така красива особливо коли посміхаєшся
коли зранку ловиш щосили
це диво із сотні чудес
от тільки де його віднайти?
мені потрібно іти
бувай
до нездійсненних зустрічей
на столі ще вино і цигарки
недописані кимось вірші і цитати
а ти продовжуй грати в самотність
як небо без дощу уже вкотре
лежить під ногами
але в жодному разі ти
не падай на очі дощами
я дивився як ти неквапливо одягаєшся в осінь
заплітаєш свої пальці у довге волосся
і йдеш не зронивши жодного погляду в голос
я босим ходив самотньо під хмарами
без тебе струмом у ліктях
без тебе море із морфію
вихлюпується поза краї і так щоночі
я відшліфовую почерк бароко
неначе обезболивши нерви
на мить стишую кроки
пишу щось і вдихаю фальшиво
без жодної рими
без жодного слова
