Зима холодить, немов м"ятний льодяник,
замети, замети, замети...
Не гріють медові слова і сердечковий пряник...
Я стверджую мить поєднання сніжинок
в замети, в замети, в замети...
Записує ніч таємниче хрумтіння стежинок...
На печі бубонить мій схвильований чайник,
він не любить незграбні замети,
які додають лиш нудьги й затинання...
Хрумотить учорашня дорога рівнянням
на замети, замети, замети,
які спантеличив любовним зізнанням...
Зима холодить , невдоволено піняться хмари,
заривається сонце в замети.
Ти наповнюєш серце полум"яним відваром...
...тихо, тихо ...затихнуть зими нуртування,
приголублять негоду замети,
менестрелі чудні намугикують знов колисання...
Тихо, тихо...цить, місяць на даху спить,
нам вітер читає мантри,
щоб вдалими видались мандри,
...тихо, тихо, цить...
січень вже майже спить...
(автор малюнку gala.vita )
26. 01. 2011р.
Гарно і тепло, хоч йдеться про зиму. Але відчувається затишок, кипить чайник, а за вікном зима, замети... Незрівнянно. А малюнок який гарний, Вітуся!
Розмничка ти моя!! Так хочеться тебе обняти..
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нашукала смайлики-обнімайлики! Дякую за надзвичайно ніжний відгук!