Від тебе сяєво несміле
І таємниче, і руде.
Мов сонце в тебе вгрузло, сіло
І нишком променем пряде
Щось диковинно-дивовижне -
Не відведеш очей - і край!
І бризкає усмішка ніжна,
Як - свіжо й чисто - водограй.
На мене зиркнеш соромливо -
І пропаду я, без жалю,
У сяйві тім, як у розливі
Ще полохливого "люблю"...
