Сіруваті з поволокою,
димчаті небеса, немов твої очі,
заходять струменем повітря,
в єство, мов у гості навічно.
Стрічками вплітаються в гриву,
стрибають на паркан котиком
і підставляють свою мармизку -
чухати, не перечухати -
кошачого роду сизе небо.
Зірчастий каптурець
надягаю з вечора,
з якогось дивного звіра хутро,
може з синьобокого бугая?..
Гріються на його спині
золоті намистини всесвіту.
Дрімається звіру,
в обіймах самиці пухкої ...
Задихнулись світанком
тонкі каганці у склянках
нічних вартових.
Катеринник** кульгаво горланить,
давню пісню про шармову Катрусю,
про блакитний газовий шалик,
і про любов...
Так крутиться світ,
завдяки обертанню старих коліщат,
в дерев"яній коробці...
І знов труться замріяні зайці,
спинами чухають вісь,
і сиплеться пух,
і скрепить катеринка*
лірично,
з небесних кишень
витягаючи сліз оберемки,
лиш залишиться в серці
золоте й бездоганне зерня любові.
Воно сходить щоранку
в небесних полях й заквітає щоднини
сонцем кохання...
В твоїх сірих очах розів"ються блакитні шовки...
30.12.2010р.
катеринка* - " Десь на сам початок вісімнадцятого століття
стали вештатися Східною Європою дядьки переважно
циганського та єврейського походження з дивними ящиками
за спиною. До денця такої коробки було прикручено одну ніжку,
а збоку стирчала корба. Коли агрегат ставили на оту ніжку
і починали крутити корбу, з ящика лунали дивні звуки,
подібні до музики. А власник агрегата ще й виспівував під цю
свистопляску тексти: або на ідиш, або ламаною російською.
Коробка награвала аж дві мелодії.
Перша називалася „Шарман Катрін” і була класичним взірцем
тодішньої середньоєвропейської попси.
Відтак в Україні це музикальний агрегат здобув назву
„Катеринка”* , а в Росії — „шарманка”.
і професія відповідно — „катеринник”**."
" До речі, українці ще від часів
Київської Русі (а, може, й набагато ранішніх)
мають химерний музичний інструмент,
від якого, можливо, й веде своє походження
пізніша шарманка - це ліра, струнно-коліщатковий
інструмент."
( по матеріалам сайту "Український лікнеп"
http://forum.gorod.dp.ua/showthread.php?t=13195&page=3 )
Знаєш, Віточка! Я хотла в тебе спитати: ну де ти береш такі казкові образи? Ну що в тебе за голова?
Твої вірші просто незвичайні, чарівні казки...
Удачі тобі, Моя Хороша, в Новому Році!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
казки в моїй голові від бабусі, то вже вміла майстерно вигадувати дивовижні історії.Запам"яталось як вчила вона мене можливості фантазувати,щоб темряви не боятися, бач, знадобилося! Дякую Надюшка !
Котрий раз перечитую і ніяк не можу спинитись.Закатерила як того зайця
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не віноватая я, он сам прішьол...вірш сам прийшов разом з зайцями Приємно, що тебе , як читача, зачепило ,значить не марна моя творча енергія вилилась.
казки в моїй голові від бабусі, то вже вміла майстерно вигадувати дивовижні історії.Запам"яталось як вчила вона мене можливості фантазувати,щоб темряви не боятися, бач, знадобилося! 
Не віноватая я, он сам прішьол...вірш сам прийшов разом з зайцями 
Приємно, що тебе , як читача, зачепило ,значить не марна моя творча енергія вилилась. 
опускаю очі скромно додолу, дякую! 
