Боюся ночі до божевілля,
Немов якоїсь страшної кари.
Від болю серце моє зотліло,
Неначе в нього хтось лезом вдарив.
Боюся ночі, бо в ній шукаю,
Та не знаходжу на все одвіти,
У божевілля страшне впадаю
Від зрад й лукавства людей в цім світи.
Боюся ночі, бо в її темінь
Не заховаємо власні проблеми,
Зерна страхів проростають потворно,
Круків над нами скликаючи чорних.
Боюся ночі - в її лещатах
Душа доходить до самозречень,
Криваві війни беруть початок,
Втрачають цінність безцінні речі...
До божевілля боюсь заснути…
Жадаю ночі, немов покути…
