В житті вже осінь та молодість моя
у моїх мріях часто прилітає.
Скільки діл незавершених ну ,
а слів недоказано.
Океан,океан моїх мрій.
Як встигнути усе реалізувати?
Про все омріяне в свій час.
Чи досить одного життя мого,
Чи все закінчується -враз?
Так дерево ти посадив щей виростив дитя,
А після щей онукам порадій ти.
То,що ще хочеш від життя?
У світі цьому нічого кращого немає!
Та наші мрії як літак комічний
Яким ми хочемо два світи подолать
А паливо для цього здобуваєм
В взаємному коханні й почутях.
Полетимо ж у світ безкрайній
Та згоримо в кінці звичайно.
І досить нам того ,що попіл наш
Летітиме з дощем веснянним.