|
Жили, були принцеса і жебрак.
Були вони, на той час, не знайомі.
Принцесі все, завжди, було не так
Та як же, догодить такій матроні?!
Жебрак то був веселим і простим,
А що ще, залишалось бідолазі?!
У світі існував він сам, один,
А їжу він шукав у сміттєвазі.
Якось принцесу вивезли у двір,
Ну треба ж показать маєтки доці.
Та під колеса, враз, потрапив він,
Принцеса, цар, цариця - всі у шоці.
Отож забрали бідняка у дім,
Помить, нагодувать і попросити:
Щоб він, наразі, обіцяв же їм,
Не стане про біду цю голосити.
Царям, ж відомо, можна було все
Та не вбивать свій підданий народ.
Тому коли він обіцяв їм це,
Цар-батько дарував йому город.
Але жебрак побачивши її,
На мить утратив, геть, здоровий глузд:
- Віддайте краще доню ви мені!
Цар, здивувавшись, з’їв цілий гарбуз.
- Ой! Хочу вашу доцю, аж не сила!
Кохати буду, берегти, жаліти.
Та цар, у бідному не бачив сина,
Схопив за шкірку, більш не став терпіти.
Закрили жебрака в високій вежі
Та годували хлібом і водою,
Але жебрак, тоді, не бачив межі,
Занурившись в принцесу з головою.
В цей, самий час, матрона сумувала.
Розгледіла вона у ньому серце,
Яке так довго, віддано шукала
Та як тепер, їй виправити все це?!
До батька, доця швидко долетіла:
- Ой! Таточко, люблю його, звільни!
- Ще що, дитя моє, схотіла!
Та він тобі не рівня, не жени!
-Кохаю, тато, на колінах просю!
І серце батька зжалилось у мить:
- Ну раз так сталось, мила моя доцю,
Іди звільняй, кохання не убить!
Жили собі принцеса і жебрак.
Тепер вони, як відомо, знайомі.
Принцесі, як завжди, усе не так
Та принц уміє, догодить матроні.
ID:
152801
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 31.10.2009 11:40:37
© дата внесення змiн: 31.10.2009 11:40:37
автор: Eva1904
Вкажіть причину вашої скарги
|
нееееее
