Мені б до сонця доторкнутись
Та так, щоб не спалити рук.
У хмари ніжно загорнутись
Мов птах, відчути неба звук.
І відірватись від землі,
Забувши про печаль і муки.
І мов на янгола крилі
Летіти у Господні руки.
Нехай прийме своє дитя,
Любов`ю серце обігріє.
І розповість про сенс життя,
Про те, що так давно душа вже мріє.
А очі висушить від сліз.
І вселить радість і надію.
Бо там де Бог- любов є скрізь,
Господь лиш щастям володіє.
