Літа летять кудись у небокрай,
Шалена юність щойно пролетіла.
Лишивши спогад про маленький рай -
Де ми літали мов на крилах.
Чомусь так часто згадуєм дитинство,
Щасливі, безтурботні дні.
Розсипались роки, немов намисто,
Лишивши спогади й пісні.
Ми загубились в буднях і тривогах,
Нам ніколи згадати про святе.
Але колись кінчається дорога
Душа з землі у небо жити йде…
