Переді мною розкрита книга...
Сльози створили обличчя-кригу,
Вибито з серця останні перли,
З пам’яті колір ніжності стерли.
Грішні слова набивають кліті,
Знову вбивають ловлячі сіті.
Сіро-блакитне пропало ранком.
Руки землі – обрубосерпанки.
Втеча за обрій – нездійснена мрія.
Погляд під сонцем засніжений грію.
Час – не спасіння, він не рятує.
Вітер вже знову в обличчя дує.
26.06.05.
